Главная Тезисы Реабилитация и санаторно-курортное лечение Експериментальне обґрунтування показання щодо використання низькоінтенсивного імпульсного ультразвуку у пацієнтів після металоостеосинтезу

Експериментальне обґрунтування показання щодо використання низькоінтенсивного імпульсного ультразвуку у пацієнтів після металоостеосинтезу

Для зміцнення кістки, що оточує імплантат, та профілактики його асептичної нестабільності розробляються та застосовуються різні методи оптимізації остеорепарації, зокрема, й ультразвук (УЗ). Проте у дослідженні особливостей перебудови кістки в умовах використання титанових фіксаторів після дії УЗ існує чимало суперечливих поглядів.

Мета дослідження: для обґрунтування показання щодо використання низькоінтенсивного імпульсного ультразвуку у пацієнтів після металоостеосинтезу дослідити в експерименті на щурах структурну організацію стегнових кісток з титановими імплантатами в умовах дії імпульсного ультразвуку з інтенсивністю коливань 0,4 Вт/см2, застосованого з 3 та 7 доби після імплантації.

Матеріалом дослідження служили фрагменти стегнових кісток 60 щурів з титановими імплантатами. 40 щурів були піддані дії імпульсного ультразвуку з інтенсивністю коливань 0,4 Вт/см2 впродовж 10 діб, починаючи з 3 доби після операції (завершення стадії травматичного запалення, реорганізація гематоми та міграції клітин у ділянку ушкодження кістки) – перша дослідна група та з 7 доби (стадія проліферації та диференціації клітин регенерату і початку формування тканинноспецифічних структур) – друга дослідна група. Контрольні щури (20 тварин) – не «озвучувались». Особливості остеорепарації у ділянці імплантації та остеоінтеграції зразків досліджували на 7, 14, 30 та 45 добу за допомогою морфологічних та морфометричних методів.

Результати. Встановлено, що у щурів першої дослідної групи на межі контакту з імплантатом на 7 добу після операції виявляється статистично значуще більші, порівняно з контролем та щурами другої дослідної групи, площі фіброретикулярної тканини (у 1,70 та 1,62 раза, відповідно) та менші площі грануляційної тканини (у 2,35 та 2,41 раза). Проте на 14 добу у тварин другої дослідної групи (початок «озвучення» – 7 доба) відмічено значний приріст показників новоутвореної кісткової тканини, які перевищували контрольні значення у 1,87 раза та не відрізнялись від показників першого досліду. Індекс остеоінтеграції у обох дослідних групах був вищим за контрольний показник. На 30 добу площа новоутвореної кістки в ділянці імплантації у тварин першого та другого досліду перевищувала відповідні показники в контролі у 1,91 та 2,04 раза. Індекс остеоінтеграції на 30 та 45 добу був найвищим у тварин другої дослідної групи (відповідно, 60,4 та 67,1 %), а найменшим – у контролі (відповідно, 42,9 та 52,1 %). Показники індексу остеоінтеграції тварин першого досліду (відповідно, 58,8 та 64,2 %) були дещо меншими за відповідні показники другого досліду. Більш виражена позитивна дія УЗ зафіксована у разі його використання з 7 доби після операції, тобто на стадії проліферації та диференціації клітин і формування тканинноспецифічних структур у щурів. У людини ці процеси відбуваються на другій стадії остеорепарації, яка умовно охоплює період із 7 до 10 доби.

Висновок. Одержані експериментальні дані дозволяють стверджувати, що ультразвук даної інтенсивності може бути використаний у клінічних умовах для лікування пацієнтів із металевими імплантатами. Починати лікування ультразвуком доцільніше у період з 7 до 10 доби, тобто на стадії проліферації та диференціювання клітин і формування тканинноспецифічних структур.

Маколінець В.І., Малишкіна С.В., Нікольченко О.А., Гращенкова Т.М., Вишнякова І.В. 
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна
 

Информация на данном сайте не является руководством к самолечению!
Консультация с лечащим врачом - обязательна!